Статут про реєстрацію релігійної громади як джерело генеалогічних досліджень

Одразу після Жовтневого перевороту більшовицький уряд, більш відомий як Раднарком (Рада народних комісарів), стрімкими темпами почав втілювати в життя проекти щодо докорінної реформи не лише державного, а й суспільного життя на підконтрольних йому територіях. Ці перетворення виражалися через прийняття та впровадження декретів — спеціальних законів.

Одним із них був Декрет «Про відділення церкви від держави і школи від церкви» від 23 січня (5 лютого за новим стилем) 1918 року. Згідно з ним церква втрачала статус юридичної особи, право на володіння майном, а також функцію реєстрації актів громадянського стану. Проте, незважаючи на державну політику насадження атеїзму, влада декларувала на законодавчому рівні свободу совісті.

З 1929 року боротьба з релігією посилилася. 8 квітня 1929 року вийшла постанова ВЦВК та РНК РРФСР «Про релігійні об’єднання», яка регулювала створення та діяльність релігійних громад. Згідно з нею, реєстрація релігійної громади ставала обов’язковою. Для відкриття молитовного приміщення необхідно було подати клопотання від щонайменше 20 осіб до виконкому районної чи міської ради депутатів трудящих. Вони, у свою чергу, розглядали заявку та передавали її «по вертикалі» до Ради народних комісарів (після 1946 року — Ради міністрів). В результаті деяким громадам дозволялося відкрити невеликий прихід для здійснення своїх «релігійних потреб

Статут про реєстрацію релігійної громади як генеалогічне джерело

Статут про реєстрацію релігійної громади — це досить специфічне генеалогічне джерело, яке застосовується у випадках, коли обійти певну перешкоду в дослідженні родоводу іншими шляхами є складно або коли потрібно дізнатися додаткові деталі з життя предків. Але слід розуміти деякі аспекти які пов'язані із даним типом документів:

Статут реестрації релігійної по селу Жидівська Гребля Таращанського повіту (з 2016 р. - Калинове). з Державного архіву Київської області.

1.   Кількість підписів – для реєстрації необхідно було зібрати мінімум 20 підписів, але бажано більше, оскільки чим менше заявників, тим вища ймовірність відхилення клопотання без пояснення причин.

2.    Тривалість процедури – рішення розглядалося на трьох рівнях: від подачі до районного виконкому через його розгляд до остаточного рішення Ради народних комісарів.

3.  Наявність приміщення – громада повинна була мати будівлю для богослужінь, яку влада могла конфіскувати в будь-який момент під приводом, наприклад, «аварійного стану, що загрожує безпеці громадян».

4.   Ризик переслідувань – не секрет, що державна політика войовничого атеїзму лякала вірян, багато людей обґрунтовано остерігалися реєстрації. З іншого боку участь у незареєстрованій («катакомбній») громаді каралася штрафами, арештами, кримінальною відповідальністю та ліквідацією храму.

Це джерело дає змогу дізнатися, чи належали предки до певної релігійної громади, а також отримати дані про їх по батькові та приблизний вік. Однак слід враховувати, що статути не є повноцінним інформативним джерелом і виконують переважно допоміжну функцію.

Список членів релігійної громади.

Де шукати?

Зазвичай статути про реєстрацію релігійних громад зберігаються у фондах районних та обласних виконкомів у державних архівах.

Дослідники Family Chronicler мають досвід роботи з цим типом документів і з радістю допоможуть вам у вивченні історії вашого роду.